Augustinerkirche

Праворуч від вас височіє Августінеркірхе, яку легко впізнати за стрункою білою квадратною вежею з гострим шпилем, що виринає прямо з масивного бежевого фасаду палацового комплексу. Ззовні церква здається непомітною, адже її головний фасад ще у вісімнадцятому столітті був навмисно закритий крилом Національної бібліотеки, яку ми щойно бачили. Але за цими стінами розгорталися справжні імперські драми.

Саме тут Габсбурги вінчалися, хоча іноді це виглядало досить абсурдно. Уявіть вінчання Марії Луїзи та Наполеона Бонапарта у 1810 році. Сам Наполеон на власне весілля не з'явився. Замість нього перед вівтарем стояв його представник - австрійський ерцгерцог Карл. Іронія полягала в тому, що Карл був тим самим полководцем, який лише рік тому завдав Наполеону першої великої поразки на полі бою. Або згадайте казкове весілля імператора Франца Йосифа та юної Сісі. Для нареченої воно було суцільним стресом: вона плакала всю дорогу до церкви, а виходячи зі скляної карети, зачепилася діадемою за дверцята і ледь не впала.

Окрім пишних церемоній, церква мала дещо моторошну функцію. Габсбурги практикували роздільне поховання: тіла ховали в одному склепі, нутрощі в іншому, а серця приносили сюди. За залізними дверима тутешньої Крипти сердець у срібних урнах досі зберігаються серця п'ятдесяти чотирьох членів династії. Зверніть увагу на зображення у вашому додатку, де показано знаменитий мармуровий надгробок ерцгерцогині Марії Христини роботи Антоніо Канови. Ця дивовижна піраміда насправді є кенотафом, тобто символічною порожньою гробницею. Тіло покійної лежить серед інших Габсбургів, її серце - у сусідній крипті, тому темні двері на цьому розкішному монументі буквально ведуть у нікуди.

Цей храм залишається мовчазним свідком того, як імперія об'єднувала політику, любов і смерть під одним дахом. Огляньте будівлю, після чого рушатимемо далі.